ПАРАФИЯ ТРЕХ СВЯТИТЕЛЕЙ НА БОРЩАГОВКЕ 



Сервер 'Россия Православная' Киевская Митрополия Украинской Православной Церкви
Powered by Simple PHP Blog Get RSS 2.0 Feed

Powered by PHP 5.2.5 Get Atom 0.3 Feed

Get RDF 1.0 Feed
    КОНЦЕПЦИЯ

КОНЦЕПЦIЯ КЛУБУ "ПIЛIГРИМ"

Сучасна молодь опинилася у пастці цивілізації і технічного прогресу. Комп’ютер, хоча і є, безумовно, корисною річчю, в разі панування над людиною стає тим ідолом, що відриває не тільки від об’єктивної реальності, але й від Бога. Культ споживацтва гальмує в людині поштовхи совісті і вона дедалі стає неспроможною розуміти ті важливі проблеми, які стоять перед сучасним людством грізними постатями. Клуб “Пілігрим” запрошує молодь побачити створений Богом світ і побачити його реальні проблеми не з екранів моніторів чи телевізорів, а безпосередньо.

Клуб “Пілігрим” об’єднує в собі дітей, молодь і дорослих, що прагнуть служити Богу, Церкві, своїм ближнім і самим собі.

Служіння Богу.
Служіння Богу полягає в тому, щоб слідувати заповідям и настановам Господа. В Святому Письмі є все необхідне, щоб обрати в житті вірний шлях, і є настанови на всякий випадок, щоб цей шлях гідно пройти. Головна божественна заповідь заключається в словах Спасителя: «Возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, і усією силою твоєю, і усім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе» (Лк. 10, 27).

Служіння Церкві.
Православна молодь, приймаючи віровчення, етику і устави Святої Церкви, словом і добрим прикладом власного благочестивого життя допомагає Церкві в справі навернення тих, хто ще не знайшов шлях до благодаті, до спасіння.

Служіння своїм ближнім.
Це служіння потребує від православної молоді постійної чуйності серця і уваги до потреб і турбот інших людей і всього Божого створіння. Православна молода людина прагне бути корисною іншим людям і готується для цього. Щоб дійсно бути корисним, людині в першу чергу необхідна добра душа і благі наміри. Але наміри неодмінно повинні бути підкріплені різними знаннями, вміннями, навиками. Для того, щоб служіння православної молоді приносило користь оточуючим потрібно загартовувати характер, виховувати аскетичне відношення до матеріальних благ (себто вміти користуватися самим необхідним і задовольнятися малим).

Служіння самим собі.
Це служіння не означає потурання власним примхам, а свідчить про глибоке розуміння людської природи і того, що людині в житті більш всього необхідно. А більш всього ми потребуємо морального очищення і самовдосконалення, що досягаються шляхом смирення і покути, усвідомленням своїх недоліків. Сучасні підлітки, прагнучи бути “крутими”, бравірують один перед іншим фізичною силою, матеріальним багатством або просто нахабністю. Але до них звернені слова святого благовірного князя Олександра Невського: “Не в силі Бог, а в правді”. Жити по правді дуже не просто, це потребує постійної душевної праці. Щоб перемогти зло в собі, потрібно прикласти багато зусиль, але тільки перемігши зло в собі можливо подолати його в світі.

РОЗДІЛ 1. Християнський молодіжний екологічний патруль
Православна молодь перед обличчям сучасних екологічних проблем

Пустеля росте. Вмирають ліса і річки. Незабаром ми узнаємо, що таке мовчазна весна, весна без птахів. Природа вмирає з-за нас. Ми є вбивці всього живого. Життя з його подихом, з його органічним рухом, ми підмінили машиною; і ніхто - ані тварина, ані людина - не здатні жити в стресі, створеному цією машиною.

Комп’ютери вбивають творчу думку, телебачення знищує багатство людських відносин. Штучні душі й тіла, вбоге споживацтво, боягузливий оптимізм  ось ознаки нашого часу. Смерть ідеологій поставила людство перед єдиною і головною проблемою: зберегти життя.

Природа займає ключове місце в розвитку людини. З любові до природи починається рух людини до Бога. В Євангелії йде мова про любов до Бога й ближнього, але не до природи. Але в православному розумінні увесь богостворений світ продовжує залишатись носієм дихання життя, причастником Святого Духа, бо “все, що дихає, нехай хвалить Господа” (Пс. 148, 1-13; 150, 6) і уся жива природа може розглядатися як наш “ближній”. Створена матерія ніяким чином не протистоїть духу, як стверджувалося здавна в дуалістичних, гностико-маніхейських вченнях, і вона не є ані первинною, ані вторинною, всупереч марксизму. Благодать Божа пронизує усе творіння.

Руйнівна діяльність сучасної людини, що займає привілейоване положення на створеній Богом землі по заповіді “володійте нею”, вже привела світ на грань апокаліптичної саморуйнації. Це і забруднення довкілля, небезпечне для усіх земних істот, і знищення великої кількості тварин і рослин, і інші прояви життєдіяльності людини.

Людина повинна відноситися до природи так, як відноситься Бог до Свого творіння, з любов’ю та дбайливістю.

Людина, котра повинна була б обробляти Божий сад і давати імена тваринам, покликана була бути священиком для усього творіння. Але вийшло дещо на священство зовсім не схоже. Людина перетворилася на хижака й споживача. З позицій обмеженого та утилітарного пізнання була знищена тайна творіння. “Я мислю, отже, існую”  ось що прийшло на місце саду. Пустеля вбогої та суб’єктивної думки “ні про що”.

Деякі сучасні екологи намагаються зруйнувати уявлення про людину, як вінець творіння. Людина залишається вінцем творіння і в цьому званні полягає особлива відповідальність за увесь світ. Людина є співтворцем Богу. В Нагорній Проповіді Христос говорить про те, що у Бога не забута жодна з малих птиць, жодна з польових лілей (Мф. 6, 26-29). Кожна істота возлюблена Їм і сповнена гідності і слави. Кожна стихія закликає до Нього, знаходячи “через Нього, і з Ним, і в Ньому” свій найвищий вираз  не тільки в Таїнствах Церкви, але й в оточуючому нас світі. Все живе створене Христом і через Христа (Ін. 1. 1-5), і Христос перебуває з нами скрізь  нині і повсякчас і на віки вічні (Мф. 28, 20). Любов до природи і піклування про неї  це звичайна частина діяльної любові до Христа. Не випадково під час святкування П’ятидесятниці відбувається благословення й освячення природи

Христос приходить до наших сердець неочікуваними шляхами, і природа - не останній з них. Так, споглядаючи красоту Божих створінь, знайшла свій шлях до Нього свята великомучениця Варвара. В українській духовній традиції природа надихала на подвиг молитви безліч прочан, що у відблиску сонячних променів на вологій траві прозрівали Світло, що сходить з Фавору. Про Біблію Природи говорив М.В. Ломоносов, а в слід за ним - протоієрей Олександр Мєнь.

Охорона природи - звичайна частина християнського служіння. Що може сьогодні зробити православна молодь для природи? Починати треба з молитви. Священний Синод Вселенської Патріархії проголосив 1 вересня кожного року - Днем вознесіння молитов на захист довкілля. Без Божої допомоги та власного смирення екологічне служіння може перетворитися у форми соціальної та духовної погорди. Боротися необхідно за екологічні цінності, а не проти постіндустріальної цивілізації. Насамперед необхідно мати особистісне дбайливе відношення до довкілля і власним прикладом свідчити іншим людям про збереження природи. Зберігаючи природу, ми зберігаємо Божі створіння, безцінні в силу того факту, що вони Божі. Спасти світ нашими власними силами неможливо. Але в очікуванні його майбутнього Перетворення в Славі ще дуже багато можна виправити  і в довкіллі, і в нас самих.

Напрямки діяльності молодіжного екологічного патруля

1. Заздалегідь визначається маршрут (пішки, автомобілем, човном).
2. На місці проводиться фіксація факту забруднення за допомогою фотозйомки та документального запису.
3. Визначаються шляхи подолання забруднення.
4. Якщо місце забруднене сміттям, воно може бути очищене власними силами екологічного патруля.
5. Якщо забруднення має більш складний характер (підвищений рівень радіації, забруднення техногенними відходами, масова загибель тварин, птахів або риби, загнивання води і т.д.), то екологічний патруль повідомляє про це відповідним природоохоронним установам.
6. Християнській екологічний патруль співпрацюватиме з усіма державними, політичними, громадськими організаціями, що небайдуже ставляться до екологічних проблем. Зокрема патруль співпрацюватиме з Міністерством екології та природних ресурсів України, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві, Управлінням охорони навколишнього природного середовища КМДА, Міністерством охорони здоров’я України, Greenpeace Україна і т.д.
7. Команда молодіжного екологічного патруля крім практичних занять буде отримувати й теоретичну підготовку.
8. Планується випуск листівок із зверненнями до населення берегти природні багатства України.

РОЗДІЛ 2. Секція спортивного туризму

Відірваність багатьох сучасних дітей від реального життя і занурення у віртуальну реальність комп’ютерної і телевізійної продукції примушує батьків і педагогів бити на сполох. Але діти не безпричинно тікають у віртуальну реальність. Адже сьогодні майже не існує нормальних умов для організації педагогічно коректного дозвілля для дітей і молоді. Багато гуртків, спортивних шкіл сьогодні не працюють. Діти примушені обирати між безцільним вештанням по вулицях і досить комфортними посиденьками у комп’ютерних клубах. У цих клубах хлопці спотворено реалізують притаманну чоловікам властивість бути захисниками, воюючи проти віртуальних противників.
Організація клубу спортивного туризму з елементами слідопитства (скаутингу) допоможе юнакам стати дійсно мужніми, рішучими, вольовими.

Як співвіднести туризм з православною духовністю? Сама назва клубу - “Пілігрим”, має два значення: 1) прочанин; 2) мандрівник. Раніше прочани діставалися до місць паломництва пішки, безумовно, в них були неабиякі навички туризму: орієнтування на місцевості, вибір місця для привалу, фізична витримка, вольове прагнення для досягнення мети. Подвижники благочестя знаходили для життя і молитви безлюдні, дикі місця: на це не були б здатні звиклі до комфорту білоручки. Навіть з точки зору есхатологічної перспективи, коли очікується гоніння антихристом останніх християн, туризм, як спосіб виживання в нецивілізованих місцях, має певний сенс.

ЗАКОНИ ПРАВОСЛАВНИХ СЛІДОПИТІВ:

1. Слідопит є вірний Богу, відданий Батьківщині , батькам і ближнім.
2. Слідопит є чесним.
3. Слідопит прагне бути корисним ближнім.
4. Слідопит є дружелюбним.
5. Слідопит є чемним і скромним.
6. Слідопит – друг природи.
7. Слідопит слідує настановам своїх батьків і керівників.
8. Слідопит є бадьорим і николи не падає духом.
9. Слідопит є працелюбним і наполегливим.
10. Слідопит є чистим в думках, словах і справах.

Додаток

Витяг із Соціальної Концепції Української Православної Церкви

XIII. Церковь и проблемы экологии

XIII.1. Православная Церковь, сознающая свою ответственность за судьбу мира, глубоко обеспокоена проблемами, порожденными современной цивилизацией. Важное место среди них занимают экологические проблемы. Сегодня облик Земли искажается в планетарных масштабах. Поражены недра, почва, вода, воздух, животный и растительный мир. Окружающая нас природа практически полностью вовлечена в жизнеобеспечение человека, который уже не довольствуется многообразием ее даров, но безудержно эксплуатирует целые экосистемы. Деятельность человека, достигшая масштабов, соизмеримых с биосферными процессами, постоянно возрастает благодаря ускорению темпов развития науки и техники. Повсеместное загрязнение природной среды промышленными отходами, неправильная агротехника, уничтожение лесов и почвенного покрова приводят к подавлению биологической активности, к неуклонному свертыванию генетического многообразия жизни. Истощаются невосполнимые минеральные ресурсы недр, сокращаются запасы чистой воды. Появляется множество вредных веществ, многие из которых не включаются в естественный круговорот и накапливаются в биосфере. Экологическое равновесие нарушено; человек поставлен перед фактом возникновения необратимых пагубных процессов в природе, включая подрыв ее естественных воспроизводительных сил.

Все это происходит на фоне невиданного и неоправданного роста общественного потребления в высокоразвитых странах, где стремление к изобилию и роскоши стало нормой жизни. Такое положение создает препятствия к справедливому распределению естественных ресурсов, являющихся общечеловеческим достоянием. Последствия экологического кризиса оказались болезненными не только для природы, но и для человека, находящегося с ней в органическом единстве. В результате Земля оказалась на пороге глобальной экологической катастрофы.

XIII.2. Отношения между человеком и окружающей природой были нарушены в доисторические времена, причиной чего послужило грехопадение человека и его отчуждение от Бога. Грех, зародившийся в душе человека, пагубно повлиял не только на него самого, но и на весь окружающий мир. "Тварь, - пишет апостол Павел, - покорилась суете не добровольно, но по воле покорившего ее, - в надежде, что и сама тварь освобождена будет от рабства тлению в свободу славы детей Божиих. Ибо знаем, что вся тварь совокупно стенает и мучится доныне" (Рим. 8. 20-22). В природе как в зеркале отразилось первое человеческое преступление. Семя греха, возымев действие в человеческом сердце, произрастило, как свидетельствует Священное Писание, "терние и волчцы" (Быт. 3. 18) на земле. Стало невозможным полное органическое единство человека и окружающего мира, которое существовало до грехопадения (Быт. 2. 19-20). В своих отношениях с природой, приобретших потребительский характер, люди стали все чаще руководствоваться эгоистическими побуждениями. Они стали забывать, что единственным Владыкой Вселенной является Бог (Пс. 23. 1), Которому принадлежат "небо и... земля и все, что на ней" (Втор. 10. 14), в то время как человек, по выражению святителя Иоанна Златоуста, есть лишь "домоправитель", коему вверено богатство дольнего мира. Это богатство – "воздух, солнце, воду, землю, небо, море, свет, звезды", как замечает тот же святой, Бог "разделил между всеми поровну, как будто между братьями". "Владычествование" над природой и "обладание" землей (Быт. 1. 28), к которым человек призван, по Божию замыслу не означают вседозволенности. Они лишь свидетельствуют, что человек является носителем образа небесного Домовладыки и как таковой должен, по мысли святителя Григория Нисского, показать свое царское достоинство не в господстве и насилии над окружающим миром, но в "возделывании" и "хранении" (Быт. 2. 15) величественного царства природы, за которое он ответственен перед Богом.

XIII.3. Экологический кризис заставляет пересмотреть наши отношения с окружающим миром. Сегодня все чаще критикуются концепция господства человека над природой и потребительский принцип во взаимосвязях с нею. Осознание того, что современное общество платит за блага цивилизации слишком дорогую цену, вызывает противодействие хозяйственному эгоизму. Так, выявляются виды деятельности, наносящие вред природной среде. Одновременно разрабатывается система ее защиты, пересматриваются методы хозяйствования, предпринимаются попытки создания ресурсосберегающих технологий и безотходных производств, которые одновременно могли бы "встроиться" в естественный природный круговорот. Получает развитие экологическая этика. Руководствующееся ею общественное сознание высказывается против потребительского образа жизни, требует повысить нравственную и юридическую ответственность за вред, нанесенный природе, предлагает ввести экологическое обучение и воспитание, призывает объединить усилия по защите окружающей среды на базе широкого международного взаимодействия.

XIII.4. Православная Церковь по достоинству оценивает труды, направленные на преодоление экологического кризиса, и призывает к активному сотрудничеству в общественных акциях, направленных на защиту творения Божия. Вместе с тем она отмечает, что усилия такого рода будут более плодотворными, если основы, на которых строятся отношения человека с природой, станут носить не сугубо гуманистический, но и христианский характер. Одним из главных принципов позиции Церкви в вопросах экологии является принцип единства и целостности сотворенного Богом мира. Православие не рассматривает окружающую нас природу обособленно, как замкнутую структуру. Растительный, животный и человеческий миры взаимосвязаны. C христианcкой точки зрения природа есть не вместилище ресурсов, предназначенных для эгоистического и безответственного потребления, но дом, где человек является не хозяином, а домоправителем, а также храм, где он – священник, служащий, впрочем, не природе, а единому Творцу. В основе понимания природы как храма лежит идея теоцентризма: Бог, дающий "всему жизнь и дыхание и все" (Деян. 17. 25) является Источником бытия. Поэтому сама жизнь в многоразличных ее проявлениях носит священный характер, являясь Божиим даром, попрание которого есть вызов, брошенный не только божественному творению, но и Самому Господу.

XIII.5. Экологические проблемы носят, по существу, антропологический характер, будучи порождены человеком, а не природой. Посему ответы на многие вопросы, поставленные кризисом окружающей среды, содержатся в человеческой душе, а не в сферах экономики, биологии, технологии или политики. Природа подлинно преображается или погибает не сама по себе, но под воздействием человека. Его духовное состояние играет решающую роль, ибо сказывается на окружающей среде как при внешнем воздействии на нее, так и при отсутствии такого воздействия. Церковная история знает множество примеров, когда любовь христианских подвижников к природе, их молитва за окружающий мир, их сострадание твари самым благотворным образом сказывались на живых существах.

Взаимосвязь антропологии и экологии с предельной ясностью открывается в наши дни, когда мир переживает одновременно два кризиса: духовный и экологический. В современном обществе человек подчас теряет осознание жизни как дара Божия, а иногда даже самый смысл бытия, которое порою сводится к физическому существованию. Окружающая природа при подобном отношении к жизни уже не воспринимается как дом, а тем более как храм, становясь лишь "средой обитания". Духовно деградирующая личность приводит к деградации и природу, ибо неспособна оказывать преображающее воздействие на мир. Ослепленному грехом человечеству не помогают и колоссальные технические возможности - при безразличии к смыслу, тайне, чуду жизни они не приносят настоящей пользы, а подчас причиняют вред. У человека, деятельность которого духовно не ориентирована, техническая мощь, как правило, порождает утопические надежды на безграничные возможности человеческого разума и на силу прогресса.

Полное преодоление экологического кризиса в условиях кризиса духовного немыслимо. Это утверждение отнюдь не означает, что Церковь призывает свернуть природоохранную деятельность. Однако она связывает надежду на положительное изменение взаимосвязей человека и природы со стремлением общества к духовному возрождению. Антропогенная основа экологических проблем показывает, что мы изменяем окружающий мир в соответствии со своим внутренним миром, а потому преобразование природы должно начинаться с преображения души. По мысли преподобного Максима Исповедника, человек может превратить в рай всю землю только тогда, когда он будет носить рай в себе самом.

Література:

1. Біблія. Святе Письмо Старого і Нового Заповіту. Київ, 1992.
2. Баленко С.В. Учебник выживания. Опыт элитного спецподразделения. М., 2005.
3. Карманная энциклопедия туриста. М., 2000.
4. Устав Братства Православных Следопытов России /на правах рукописи/.
5. Христианство и экология. Сборник статей. СПб., 1997.